Через безгосподарність люмінесцентні джерела світла стають загрозою для довкілляПісля прийняття розпорядження Кабміну "Про здійснення заходів щодо скорочення споживання електричної енергії бюджетними установами" відмова від звичних ламп розжарювання стала обов'язковою. Втім, на Житомирщині цей процес розпочався ще задовго до отримання вказівки "зверху". Причому показово, що головними агітаторами за впровадження новинки стали не господарники, а... керівники фінансових управлінь, які із конкретними цифрами на руках переконували у доцільності переходу на значно економніші джерела світла.
Нині процес освітлювального "переозброєння" набирає дедалі ширших масштабів у житловій сфері, добираючись навіть до найвіддаленіших поліських хуторів.
Та чи багато з нас звертали увагу, що зображений на упаковці люмінесцентних ламп значок забороняє викидати їх після виходу з ладу на сміття? Адже ртутомісткі світильники належать до першого - надзвичайно небезпечні - класу відходів...
Кількість - мікроскопічна, шкода - непоправна
- Головна небезпека ртуті в тому, що, потрапивши до організму людини, вона акумулюється в ньому, залишаючись там на все життя, - розповідає заступник начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та поводженням з відходами Державної екологічної інспекції в Житомирській області Віктор Антонюк. - Тому чинні норми строго регламентують максимально допустиму концентрацію (МДК) парів ртуті у повітрі, яка для житлових, навчальних і робочих приміщень не перевищує 0,0003мг/м куб., хоча небезпека гострого отруєння виникає лише при вмісті ртуті понад 0,2 мг/м куб.
Враховуючи сказане, 4 мг ртуті, що містяться в одній компактній люмінесцентній лампі, вже не видаються мікроскопічними і "безневинними". Адже неважко підрахувати, що цих парів важкого металу вистачить для перевищення МДК ртуті у шкільному класі вчетверо(!) або на формування достатньої для гострого отруєння людини "атмосфери" у 20 кубометрах повітря.
Отож цілком закономірно, що зберігання, оброблення й утилізація відпрацьованих люмінесцентних ламп, як відходів першого класу небезпеки, підлягає обов'язковому ліцензуванню.
Втім, кожному зрозуміло, що вимагати від шкіл, лікарень чи супермаркетів отримання ліцензії на тимчасове зберігання незначної кількості вже не діючих, але потенційно небезпечних джерел світла - явне перестрахування і здирництво. Відтак листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02. 04. 2003 р. N 2798/26-8 було роз'яснено: "Не підлягає ліцензуванню операція зберігання небезпечних відходів суб'єктами господарської діяльності, які утворюють відходи, у тому разі, коли ці небезпечні відходи, які утворюються протягом шести місяців поточного року, передаються у цей же термін на договірних умовах іншим суб'єктам (які мають відповідні ліцензії) на зберігання, оброблення, утилізацію, видалення".
У семи няньок...
Як повідомили в екологічній інспекції, на Житомирщині демеркуризацію (видалення ртуті) відпрацьованих люмінесцентних ламп здійснює науково-виробниче підприємство ТОВ "Вівам", яке торік утилізувало 99 329 цих світильників. От лише відповідь на цілком логічне запитання - яка це частка від загальної кількості таких відходів? - у професійних екологів отримати не вдалося.
За оцінкою директора ТОВ "Вівам" Ольги Набатчикової, в області переробляється не більше п'ятої частини використаних ламп. Чи не головна причина, через яку суб'єкти господарювання не поспішають розлучатись із небезпечним (чи згідно з офіційною класифікацією надзвичайно небезпечним) "багатством" - платність цієї послуги. Демеркуризація однієї лампи коштує 1,95 грн. Крім того, вантаж ще потрібно доставити до Житомира.
Здавалось би, йдеться про "копійки", та, як розповіла О. Набатчикова, якщо два роки тому шкільні заклади області здали відразу 20 тисяч ламп, то це вже солідні витрати для бюджетних установ. Важко повірити, що ці запаси утворились усього-на-всього за 6 місяців, і ще важче віриться, що після цього лампи перестали виходити з ладу. Втім, якщо за майже десять років обласна лікарня здала на демеркуризацію, за словами директора ТОВ "Вівам", близько ста люмінесцентних ламп, то впору допустити, що ці світильники майже вічні.
Хоч як дивно, але майже все у сфері контролю за утворенням і утилізацією наймасовіших ртутовмісних відходів доводиться сприймати... на віру. Адже якщо працівники СЕС зобов'язані періодично перевіряти рівень освітленості навчальних і виробничих приміщень, то подальшою долею не придатних для використання люмінесцентних світильників мали б опікуватись екологічні інспектори. Натомість коли у відділі контролю за використанням і охороною земель та поводженням з відходами лише сім працівників, то неважко уявити, скільки уваги приділяється такій "дрібниці", як лампочки.
За такої ситуації хоч про якийсь порядок зі збором відпрацьованих ламп у населення говорити не доводиться. Більше того, хоча при їх реалізації кожному покупцю вручається інструкція, в якій чорним по білому надруковано: "Лампи, які вийшли з ладу, підлягають здачі для їх утилізації в пункти, які визначені місцевими органами самоврядування" - на ділі ні місцева влада про це ні сном ні духом не відає, ні населення не горить бажанням оплачувати демеркуризацію не придатних для подальшого використання освітлювальних приладів.
Тож цілком закономірно, що, за словами Ольги Набатчикової, на Житомирщині ще не було жодного випадку, щоб хтось із свідомих громадян здав хоч кілька ламп на утилізацію.
Відтак не доводиться дивуватись, що встановлений у "Вівамі" агрегат для демеркуризації, розрахований на переробку 3 млн ламп щорічно, працює загалом не довше 5 днів на рік! І це при тому, що, крім майже 100 тис. ламп із Житомирщини, на переробку надходить до 50 тис. відпрацьованих джерел світла із Вінниччини, Хмельниччини, Чернігівщини і навіть Львівщини.
Та якщо для ТОВ "Вівам" люмінесцентні лампи - це насамперед вторинна сировина, яка містить 60% скла, 30% металу і всього-на-всього 0,01% ртуті, то для всіх нас ця одна сота процента, за умови потрапляння у довкілля, неминуче обернеться страшною бідою.
Бракує "механізму" чи порядку і порядності?
Пояснюючи неможливість розв'язання тієї чи іншої проблеми, чиновники вже звично посилаються на "брак механізму виконання закону". У випадку з люмінесцентними лампами начебто нічого не бракує: адже із січня цього року внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими за недотримання вимог щодо поводження з відходами на фізичних осіб накладаються штрафи у розмірі від 340 до 1360 грн, а на посадових осіб і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 850 до 1700 грн. Крім того, зберігання відпрацьованих ламп понад 6 місяців без отримання належного дозволу "тягне" на зайняття підприємницькою діяльністю без відповідної ліцензії. Погодьтесь, що, зважаючи на рівень небезпеки від "заскладованих" у підвалі школи чи лікарні десятків і сотень ламп, найжорсткіші засоби не будуть жорсткими.
Втім, податківці щиро переконані, що слідкувати за наявністю ліцензій при зберіганні відходів - це прерогатива екологів. Останні, в свою чергу, нарікають на брак достатніх для забезпечення ефективного контролю штатних одиниць, а санітарні лікарі, медики, освітяни і керівники місцевих органів самоврядування чомусь вважають, що біда може трапитись де завгодно, але тільки не у них...
Віктор ШПАК
http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=17524
Немає коментарів:
Дописати коментар