§ TURTLE NEWS: [ENERGY] Прощавай, лампочка!

1 вересня 2009 р. увійде в аннали нашої цивілізації як день, коли ми зробили перший крок у напрямку стабільного розвитку Європи. Ми забили цвях у труну, в якій спочила лампа розжарювання, яку зазвичай називають "лампочкою" [регіональне "жарівка". – Прим. пер.].

Від 1 вересня 2009 року ми не знайдемо вже у крамниці ламп розжарювання потужністю у 100 й більше ватів. Наступного року зникнуть прилади потужністю в 75 ватів. Після 1 вересня 2011 року ми не купимо найпопулярніших "шістдесяток", а після 2012-го будуть вилучені з продажу навіть лампи найменшої потужності у 40 і 25 ватів.

Добрі винаходи не старіють. Коло, ґвинтовий прогонич чи електричний струм – це атрибути розвитку, без яких годі собі уявити нашу цивілізацію. Донедавна до них належала також традиційна лампочка. Віднині ми мусимо почати звикати до факту, що вона відходить у ностальгійну країну спогадів, разом із касетним магнітофоном і чорно-білим телевізором.

Що ж такого трапилося, що після 129 років променистої кар'єри цей наявний у кожному помешканні предмет рішенням Європейської Унії буде обов'язково замінений новішими засобами освітлення?

Вторгнення пожирачів енергії

Якби комусь захотілося, споглядаючи з орбіти, оцінити міру розвитку різних просторів нашої планети, то найлегше було б зауважити нічне згущення джерел світла. Там, де їх найбільше, цивілізація цвіте й розвивається, натомість їх брак вказує на простори бідності й стагнації. Світло та його доступність визначають прогрес.

У кожному місті світу упродовж 24 годин на добу енергія витікає, наче вода із дірявого відра. Ми змирилися із цим, переставши помічати нісенітницю міських великоформатних реклам, які підморгують нам о третій ранку, чинячи світло інтегральною частиною нашого середовища. Нічне небо над містами вже багато років тому втратило свій природний колір, набувши брудно помаранчевої барви. До чималого списку цивілізаційних нещасть, які турбують світ, додалося забруднення світлом. Житла, заповнені до краю лампочками, починають нагадувати святкові прикраси, – лампочки на стелях, на підлозі та в саду, підсвітка у шафах, на сходинах і у ваннах із гідромасажем. Ми вже давно переступили межу, за якою потреба у різних джерелах світла була проблематичною.

Проте, як і все на світі, дедалі більш універсальна тенденція до монтування наступних приймачів енергії має свою ціну. Кожен прилад, яким ми користуємося, споживає порцію струму, виробництво якого зумовлює дедалі вище нагромадження в атмосфері шкідливих викидів, зокрема тепличних газів. Саме наш нестримний енергетичний апетит зумовив, що уряди держав ЄУ вирішили запровадити заборону продажу традиційних лампочок.

Чи хтось наважився б придбати дешевий телевізор, який показував би лише на одній десятій площі екрану? Струм, заповнюючи недорогі, традиційні лампочки, тільки на 10% перетворюється у світло, решта – хочемо ми того, чи ні – обігріває наші приміщення. Це виняткове марнотратство. Не лише вмісту гаманців, але й покладів природного середовища.

Упродовж останніх 40 років світова кількість енергії, яку виробляють із вугілля, виросла вдвічі, з нафти – у два з половиною рази, а з газу – навіть втричі. Експерти підрахували, що від 1750 р. ми збагатили земну атмосферу 1500 мільярдами тон двоокису вуглецю, що призвело до підвищення його концентрації в атмосфері на понад одну третину.

ЄУ не самотня у своїх намірах вилучити традиційні лампочки з ринку. США розпочнуть подібну операцію між 2012 і 2014 роками. Китай перейде на вживання компактних люмінесцентних ламп після 2017 р. Іншу стратегію прийняла Індія, яка до 2012 року обміняє 400 мільйонів традиційних лампочок на дорожчі люмінесцентні компактні лампи. Така можливість виникне завдяки урядовим доплатам, які компенсують різницю в ціні, а джерелом коштів стане продаж прав на викиди двоокису вуглецю [промислово розвинутим країнам]. Так само Бразилія, якій серйозно дошкуляють перерви у поставках струму, субсидує продаж енергоощадних лампочок. З тієї ж причини в 2006 р. постачальники енергії в Південній Африці, відчайдушно намагаючись обмежити вимкнення струму, роздали убогим споживачам Йоганнесбурга 7 мільйонів люмінесцентних ламп. Чотири роки тому подібну акцію провели у Венесуелі й на Кубі. У достоту соціалістичному стилі в цих державах роздали понад 150 мільйонів люмінесцентних ламп. Список держав, які відмовляються від традиційних лампочок, постійно зростає.

Дилеми із жарівками

У бурхливих дискусіях про потребу спорудження атомних електростанцій в Польщі ми не часто чуємо такий аргумент: найдешевша електростанція – це та, якої не треба будувати. Енергоощадні люмінесцентні лампи дають Польщі такий шанс. При аналогічній якості освітлення вони споживають аж у п'ять разів менше енергії, ніж традиційні лампочки. Якщо 13 мільйонів польських домашніх господарств замінять їх на енергоощадні, за найскромнішими підрахунками це врівноважить відмову від спорудження теплоелектростанції потужністю краківської у Ленґу чи у варшавських Секерках. Придбання лише п'яти компактних люмінесцентних ламп означатиме зменшення рахунків для кожного помешкання принаймні на 150 злотих щороку. Завдяки цьому вища ціна нового типу лампочок буде швидко компенсована. Важливою їх перевагою є також більша тривалість експлуатації, яка сягає понад 10 тисяч годин, що при середньому використанні означає – на наступну заміну лампочки ми чекатимемо 7-10 років. За цей час гроші, інвестовані у придбання лампи, повертаються багато разів.

Чому ж при таких очевидних перевагах нового джерела світла нехіть клієнтів до змін настільки значна, що уряди багатьох держав умовляють або й змушують до них своїх громадян? Причин багато, одна з них – мабуть найважливіша – вдесятеро вища ціна. Окрім того, барва світла найдешевших енергоощадних люмінесцентних ламп часто набуває зеленавого, хворобливого відтінку. Тому варто, купуючи таку лампу, звернути увагу на її опис: на упакуванні часто міститься інформація про теплий відтінок продукованого світла. Тривалість експлуатації люмінесцентної лампи знижує її часте вмикання і вимикання, тому їх не рекомендують вживати, скажімо на сходових клітках чи у нішах, куди ми зазираємо лише на мить. І врешті вигляд – дешеві люмінесцентні енергоощадні лампи просто дуже огидні. Скручена у спіраль біла трубка, прикріплена до пластмасової втулки, ніколи не сягне вроди вишуканої скляної кулі.

Тішить те, що люмінесцентні компактні лампи популярних марок можна придбати також у традиційному, кулястому вигляді. Отож, купуючи лампи, слід уважно придивитися до енергоощадної люмінесцентної лампи та зробити належний вибір. Це інвестиція на багато років.

В усьому винен Едісон

Лампочку розжарювання не винайшов, як усі переконані, американець Томас Алва Едісон.

Він був останнім у довгій низці винахідників XIX століття, у 1880 р. Едісон, використавши досягнення й патенти своїх попередників і роботи власного колективу, довів цей винахід до поширення й комерційного успіху. Як людина діла, Едісон усвідомлював, що конструювання самої лиш лампочки розжарювання не забезпечить йому доходів, якщо він не створить цілісної інфраструктури. Отож Едісон запроектував усю систему: генератор струму, передавальні лінії, звісно, лічильники. 4 вересня 1882 р. фірма Edison Electric Light Co. запустила першу в світі електростанцію. Розташована у нижньому Мангатані, вона постачала струм 59 клієнтам із фінансової еліти міста. Відтоді тріумфальна хода лампочки розжарювання світом стала фактом, перетворивши Едісона на одну з найбагатших осіб свого часу. Сучасна лампочка розжарювання майже не змінилася від часів Едісона. Вона потребувала тільки технологічного шліфування, яке перетворило її в дешеве й усюдисуще джерело світла.
Tygodnik Powszechny
Автор: Piotr Siergiej – еколог, інженер, графік, провадить блог od-technologii-do-ekologii.blog.onet.pl
Назва оригіналу: Zmierzch żarówki
Джерело: Tygodnik Powszechny, 01.09.2009
Зреферував А.П 

http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=3009