суботу, 22 січня 2011 р.

§ TURTLE NEWS: [WASTE] Коли небезпека до лампочки

Через безгосподарність люмінесцентні джерела світла стають загрозою для довкілля

Після прийняття розпорядження Кабміну "Про здійснення заходів щодо скорочення споживання електричної енергії бюджетними установами" відмова від звичних ламп розжарювання стала обов'язковою. Втім, на Житомирщині цей процес розпочався ще задовго до отримання вказівки "зверху". Причому показово, що головними агітаторами за впровадження новинки стали не господарники, а... керівники фінансових управлінь, які із конкретними цифрами на руках переконували у доцільності переходу на значно економніші джерела світла.


Нині процес освітлювального "переозброєння" набирає дедалі ширших масштабів у житловій сфері, добираючись навіть до найвіддаленіших поліських хуторів.
Та чи багато з нас звертали увагу, що зображений на упаковці люмінесцентних ламп значок забороняє викидати їх після виходу з ладу на сміття? Адже ртутомісткі світильники належать до першого - надзвичайно небезпечні - класу відходів...


Кількість - мікроскопічна, шкода - непоправна
- Головна небезпека ртуті в тому, що, потрапивши до організму людини, вона акумулюється в ньому, залишаючись там на все життя, - розповідає заступник начальника відділу екологічного контролю за використанням і охороною земель та поводженням з відходами Державної екологічної інспекції в Житомирській області Віктор Антонюк. - Тому чинні норми строго регламентують максимально допустиму концентрацію (МДК) парів ртуті у повітрі, яка для житлових, навчальних і робочих приміщень не перевищує 0,0003мг/м куб., хоча небезпека гострого отруєння виникає лише при вмісті ртуті понад 0,2 мг/м куб.


Враховуючи сказане, 4 мг ртуті, що містяться в одній компактній люмінесцентній лампі, вже не видаються мікроскопічними і "безневинними". Адже неважко підрахувати, що цих парів важкого металу вистачить для перевищення МДК ртуті у шкільному класі вчетверо(!) або на формування достатньої для гострого отруєння людини "атмосфери" у 20 кубометрах повітря.


Отож цілком закономірно, що зберігання, оброблення й утилізація відпрацьованих люмінесцентних ламп, як відходів першого класу небезпеки, підлягає обов'язковому ліцензуванню.


Втім, кожному зрозуміло, що вимагати від шкіл, лікарень чи супермаркетів отримання ліцензії на тимчасове зберігання незначної кількості вже не діючих, але потенційно небезпечних джерел світла - явне перестрахування і здирництво. Відтак листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02. 04. 2003 р. N 2798/26-8 було роз'яснено: "Не підлягає ліцензуванню операція зберігання небезпечних відходів суб'єктами господарської діяльності, які утворюють відходи, у тому разі, коли ці небезпечні відходи, які утворюються протягом шести місяців поточного року, передаються у цей же термін на договірних умовах іншим суб'єктам (які мають відповідні ліцензії) на зберігання, оброблення, утилізацію, видалення".

У семи няньок...
Як повідомили в екологічній інспекції, на Житомирщині демеркуризацію (видалення ртуті) відпрацьованих люмінесцентних ламп здійснює науково-виробниче підприємство ТОВ "Вівам", яке торік утилізувало 99 329 цих світильників. От лише відповідь на цілком логічне запитання - яка це частка від загальної кількості таких відходів? - у професійних екологів отримати не вдалося.


За оцінкою директора ТОВ "Вівам" Ольги Набатчикової, в області переробляється не більше п'ятої частини використаних ламп. Чи не головна причина, через яку суб'єкти господарювання не поспішають розлучатись із небезпечним (чи згідно з офіційною класифікацією надзвичайно небезпечним) "багатством" - платність цієї послуги. Демеркуризація однієї лампи коштує 1,95 грн. Крім того, вантаж ще потрібно доставити до Житомира.


Здавалось би, йдеться про "копійки", та, як розповіла О. Набатчикова, якщо два роки тому шкільні заклади області здали відразу 20 тисяч ламп, то це вже солідні витрати для бюджетних установ. Важко повірити, що ці запаси утворились усього-на-всього за 6 місяців, і ще важче віриться, що після цього лампи перестали виходити з ладу. Втім, якщо за майже десять років обласна лікарня здала на демеркуризацію, за словами директора ТОВ "Вівам", близько ста люмінесцентних ламп, то впору допустити, що ці світильники майже вічні.


Хоч як дивно, але майже все у сфері контролю за утворенням і утилізацією наймасовіших ртутовмісних відходів доводиться сприймати... на віру. Адже якщо працівники СЕС зобов'язані періодично перевіряти рівень освітленості навчальних і виробничих приміщень, то подальшою долею не придатних для використання люмінесцентних світильників мали б опікуватись екологічні інспектори. Натомість коли у відділі контролю за використанням і охороною земель та поводженням з відходами лише сім працівників, то неважко уявити, скільки уваги приділяється такій "дрібниці", як лампочки.
За такої ситуації хоч про якийсь порядок зі збором відпрацьованих ламп у населення говорити не доводиться. Більше того, хоча при їх реалізації кожному покупцю вручається інструкція, в якій чорним по білому надруковано: "Лампи, які вийшли з ладу, підлягають здачі для їх утилізації в пункти, які визначені місцевими органами самоврядування" - на ділі ні місцева влада про це ні сном ні духом не відає, ні населення не горить бажанням оплачувати демеркуризацію не придатних для подальшого використання освітлювальних приладів.


Тож цілком закономірно, що, за словами Ольги Набатчикової, на Житомирщині ще не було жодного випадку, щоб хтось із свідомих громадян здав хоч кілька ламп на утилізацію.
Відтак не доводиться дивуватись, що встановлений у "Вівамі" агрегат для демеркуризації, розрахований на переробку 3 млн ламп щорічно, працює загалом не довше 5 днів на рік! І це при тому, що, крім майже 100 тис. ламп із Житомирщини, на переробку надходить до 50 тис. відпрацьованих джерел світла із Вінниччини, Хмельниччини, Чернігівщини і навіть Львівщини.


Та якщо для ТОВ "Вівам" люмінесцентні лампи - це насамперед вторинна сировина, яка містить 60% скла, 30% металу і всього-на-всього 0,01% ртуті, то для всіх нас ця одна сота процента, за умови потрапляння у довкілля, неминуче обернеться страшною бідою.


Бракує "механізму" чи порядку і порядності?
Пояснюючи неможливість розв'язання тієї чи іншої проблеми, чиновники вже звично посилаються на "брак механізму виконання закону". У випадку з люмінесцентними лампами начебто нічого не бракує: адже із січня цього року внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими за недотримання вимог щодо поводження з відходами на фізичних осіб накладаються штрафи у розмірі від 340 до 1360 грн, а на посадових осіб і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від 850 до 1700 грн. Крім того, зберігання відпрацьованих ламп понад 6 місяців без отримання належного дозволу "тягне" на зайняття підприємницькою діяльністю без відповідної ліцензії. Погодьтесь, що, зважаючи на рівень небезпеки від "заскладованих" у підвалі школи чи лікарні десятків і сотень ламп, найжорсткіші засоби не будуть жорсткими.
Втім, податківці щиро переконані, що слідкувати за наявністю ліцензій при зберіганні відходів - це прерогатива екологів. Останні, в свою чергу, нарікають на брак достатніх для забезпечення ефективного контролю штатних одиниць, а санітарні лікарі, медики, освітяни і керівники місцевих органів самоврядування чомусь вважають, що біда може трапитись де завгодно, але тільки не у них...
 
Віктор ШПАК
http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=17524

Що робити з ртутними лампами

Що робити з ртутними лампами
Люмінесцентні лампи не можна викидати у смітник, оскільки вони містять ртуть, але спеціальних контейнерів для них немає.
Ртуті у повітрі незабаром може побільшати, оскільки уряд планує зобов'язати підприємства та установи повністю перейти на економічні лампи - люмінесцентні, які й містять у собі ртуть. Економна поки світить, але небезпечна, коли згасне. На лампі є маркування, що її заборонено викидати у смітник. Куди можна викинути такі лампи з’ясувати важко: спецконтенери знайти нереально. Працівники сміттєвозу кажуть, що можна і до звичайного сміття викидати.Проте є приватна фірма, яка збирає лампи на утилізацію. І не безкоштовно - треба сплатити гривню двадцять, щоб здати зіпсовану жарівку, але підприємства зобов’язані це робити, бо їх перевіряє санепідемстанція. Але про цю схему знають не всі. В столиці журналісти ТСН знайшли тільки три фірми з утилізації. І судячи з того, що співробітники обдзвонюють підприємства, щоб знайти нових клієнтів, то утилізують лампи далеко не всі, а тим більше - приватні особи. Докладніше про економні лампи - на відео ТСН.

Як утилізувати лампочки з ртуттю, або Що дорожче екологія або енергозбереження? (відео)

Енергозберігання або екологія? В Україні йде активна промо-кампанія енергозберігаючих ламп – за них агітує особисто прем’єр. Проте що робити з цими лампами після використання – викидати на звичайний смітник їх не можна. Бо містять декілька міліграмів ртуті.
Прибиральниця: “Ну, поки ще не міняли, уже стоять місяців 2, мабуть”.
У цій крамниці біля Центрального ринку енергію зберігають усі: від прибиральниці до керівництва. Постачає фірма, яка має у Харкові власну науково-технічну лабораторію, але виробництво замовляє у Китаї. Тут стверджують: 95 відсотків економічних ламп на ринку України виготовлені саме у Піднебесній. У кожній інструкції чітко сказано: лампа містить 4 міліграми ртуті, викидати не можна, лише здавати до спеціальних пунктів, що мають створити місцеві органи влади.
Тетяна Носова, керівник відділу маркетингу “Максус Україна”: “Усі лампи містять пари ртуті. Абсолютно всі. Це її технологічне... Так, вона містить невелику кількість пари ртуті, у допустимих нормах для даної лампи. Тому ми отримали сертифікат англійський міжнародний. Про те, що вона допустима для використання споживачами”.
Кажуть: обсяги продажів зростають щороку вдвічі. Мова йде про мільйонні продажі. Але що робити, якщо енергозберігаюча лампа розбилася? Медики стверджують: це може бути шкідливо для здоров’я – так само, як і просто викидати їх на смітник. У Європі для таких відходів є спеціальні контейнери.
У Харкові “МедіаПорт” подібних не знайшов. Лише приватні об’яви фірм, і жодної державної, як написано в інструкціях до лампочок.
“Принесіть здайте. Три штуки візьмемо просто так. Тільки не збирайте по всьому місту, добре?”, - відповідають телефоном в одній із таких компаній з утилізації.
Керівники подібних фірм пояснюють: з підприємства, якщо хтось зголоситься подбати про екологію й привезти лампи, візьмуть від гривні до двох за утилізацію однієї – в залежності від кількості. Від пересічних харків’ян, якщо люди самі принесуть їх до офісу, це буде безкоштовно. Проте досі, кажуть, ніхто з мешканців міста не звертався з таким проханням.
Микола Литвиненко, лікар відділу комунальної гігієни обласної СЕС: “Жителі повинні проявити свідомість. Коли у них одна, дві, три лампи, бо купується на квартиру. Вони повинні дізнатися цю адресу, звернутися до цієї структури. Є сайт waste.com.ua – це сайт відходів. Там відкривається і в пошукачі і знаходите будь-яку організацію”.
Та що робити людям, які не мають доступу до мережі інтернет? Нічого... СЕС навіть не може відстежити випадки, скільки лампочок зі ртуттю викидають харків’яни. На території регіону спеціалізованих підприємств з утилізації відходів, що містять ртуть, немає. Фірми, що дають об’яви та приймають лампочки. возять їх до Луганської області на ртутний комбінат.
Проте якщо мова йде про підприємство, що використовує енергозберігаючі лампи, й викидає ті на смітник, санстанція може навіть виписати штраф. Приблизно 23 гривні за одну штуку.
Адреса новини: http://ukr.mediaport.ua/city/14020
Автор: Марія Малевська, Ксенія Рябоволова