Проблема з використаними батарейками, перегорілими люмінесцентними лампами стає все більше актуальною. Як правило, ми викидаємо їх на смітники, а що буде далі — не хвилює. А між тим, це бомба сповільненої дії, адже одна пальчикова батарейка забруднює шкідливими металами 400 літрів води або 20 квадратних метрів грунту…
Віз зрушив із місця…
Ще кілька років тому про цю проблему взагалі не говорилося. Хтось десь щось напише у пресі і крапка. Не цікавила вона й громадські екологічні організації та державні природоохоронні структури. Крига скресла лише торік влітку. Тоді керівник молодіжної екологічної організації «Екосфера» Оксана Станкевич констатувала: нині в області немає налагодженого збору небезпечних для довкілля відходів. Тож більшість із них опиняються на смітнику. Тим паче, що термін дії первинних (неперезаряджуваних) батарейок короткий, вторинних — набагато довший, тому що їх можна перезаряджати велику кількість разів. Але рано чи пізно всі вони переходять у непрацездатний стан. Тоді й варто звернути увагу на позначку «не викидати до смітника». Вона є на кожній батарейці недарма. Зі звичайних електробатарейок у ґрунт потрапляють цинк, марганець, кадмій, нікель, ртуть; з енергозберігаючих неонових ламп – ртуть. Тож ми завдаємо невиправної шкоди всьому живому, включаючи людину. Бо згадані хімелементи потрапляють в організми тварин, у фрукти-овочі, які ми їмо самі й даємо нашим дітям, випаровуються у повітря, яким ми дихаємо.
Розуміння цього спонукало взятися за вирішення проблеми екологічних активістів — так на Закарпатті розпочалася акція зі збору цих відходів. Ростислав Ткаченко, її ініціатор, каже, що запозичили цю практику в інших регіонах України. В Ужгороді були встановлені спеціальні пластмасові контейнери для батарейок. Переважно в магазинах та супермаркетах. З'явилася така скринька і в одній зі шкіл.
У Мукачеві, до речі, цією справою почали займатися дещо пізніше. Але тут за це взялися підприємці. Як розповів «Новинам Закарпаття» Андрій Балога, контейнери переважно розташували у магазинах міста над Латорицею та в супермаркетах «Барва» в Ужгороді, Берегові, Сваляві, Виноградові, Хусті, Іршаві, Тячеві. Андрій зізнається, що ідею йому подав батько — Віктор Балога. Поки великої активності серед населення не спостерігається і назбирали всього 8 контейнерів. Проте Андрій Балога констатує, що люди починають розуміти важливість цієї роботи і те, яку загрозу несуть для довкілля звичайні батарейки. Поки їх акумулюють на складі в Мукачеві, а з часом, не виключено, відправлять на утилізацію у Львів, на завод «Аргентум».
Щось було, та загуло…
Якщо з батарейками більш-менш ситуація зрозуміла, то з енергозберігаючими чи люмінесцентними лампами все набагато гірше. Через пошуковик «гугл» вдалося відшукати одну-єдину фірму, яка спеціалізується на роботі з цими специфічними відходами. ТОВ «Еко-лайф» у своїй довідці пропонує послуги зі збору й утилізації ламп, які містять ртуть (люмінесцентних, бактерицидних тощо). Фірма розташована в Ужгороді на вулиці Огарьова, 25. Але, як розповів газеті її комерційний директор Євген Повхан, нині підприємство практично не працює, бо призупинено дію ліцензії. Тривають якісь суди. А між тим, це єдина подібна організація в області. Саме сюди можна було принести використані лампи. До речі, якщо кілька років тому за одну лампу, яку від вас брали на утилізацію, довелося сплачувати 2,64 гривні, то тепер ця послуга коштує 6 гривень. Пан Євген каже, що все через високу вартість послуг ртутного комбінату в Горлівці Донецької області, куди ті лампи здають на переробку…
Тож маємо нині дивний парадокс — якщо й хочеш цивілізовано позбутися небезпечного непотребу, то нема куди здати. А викинеш на смітник — завдаш шкоди довкіллю.
Порушників знайти важко
«Ситуація із небезпечними відходами підприємств, організацій та установ у нашій області більш-менш нормальна, – констатує начальник відділу екологічного контролю водних ресурсів, атмосферного повітря та поводження з відходами державного управління екологічної інспекції в Закарпатській області Володимир Рубець. – Чого не скажеш про населення». Справа в тому, що підприємства ведуть звітність про те, коли придбали товар і куди його потім поділи, а пересічну людину притягнути до відповідальності де-факто неможливо. Принаймні в нашій області ще не було прецедентів, коли когось оштрафували.
А так званим юридичним особам, якщо не відзвітують перед екологами, куди поділися їхні небезпечні відходи, світить штраф від 85 до 1800 гривень.
А влада чомусь бездіє…
У нас це все якось складно, а в країнах Євросоюзу використані батарейки збирати для утилізації в окремі контейнери – звична річ. Фірма «Duracell», до прикладу, на своєму офіційному сайті закликає уточнити, як безпечніше для довкілля позбутися тої чи іншої речі, у... місцевої влади. Але у нас нема в кого питати, бо владі не до цього. Ужгородські волонтери якось зверталися до одного із заступників міського голови з проханням допомогти в організації цієї вкрай необхідної справи, але відповідь звелася до того, що це, мовляв, йому не цікаво. Інший чиновник заявив, що для такого роду діяльності потрібна спеціальна ліцензія. "Скажу чесно, я дуже здивований і навіть обурений, адже для того, щоб викинути батарейки в навколишнє середовище, ліцензію не потрібно, а для того, аби їх зібрати і відправити на переробку – так", — зазначає Ростислав Ткаченко.
«Усе, що стосується поводження з твердими побутовими відходами і на Закарпатті, і в Україні, дотепер не врегульовано», — каже вже згадувана Оксана Станкевич. За її словами, лише 60% сміття потрапляють на сміттєзвалища, решта взагалі нікуди не вивозиться і залишається там, де його викинули. Еколог стверджує: "0,6% від усього сміття — це дуже небезпечні відходи, що належать до 1 класу. Сюди, серед іншого, відносять і батарейки».
У багатьох країнах фінансуються державні програми з переробки й знешкодження батарейок на спеціальних заводах. Це задоволення не з дешевих. На жаль, в нашій країні такі програми не передбачені й не фінансуються. Торік нинішній нардеп Віктор Балога підготував для уряду пропозиції щодо утилізації використаних батарейок. За його словами, держава вже давно контролює збирання та утилізацію промислових та автомобільних батарей, але ще не займалася побутовими батарейками. «Спеціальне рішення, — вважає політик, — може прийняти і Закарпатська обласна рада. Але для вирішення цього питання на рівні всієї України потрібно все-таки рішення уряду і Верховної Ради України». Правда, доля тих пропозицій досі невідома…
Оксана Штефаньо
Немає коментарів:
Дописати коментар