середа, 30 січня 2019 р.

Небезпечне сміття: що в Україні роблять зі старими батарейками, лампами та електронікою

Пункти прийому батарейок, ламп та електроніки - Київ
На початку року у Києві встановили низку контейнерів для збору небезпечних відходів – батарейок, термометрів та енергоощадних ламп. Розповідаємо, де зберігають та утилізують зібране сміття, чи безпечно це для жителів міста та що робити з іншим непотрібним обладнанням.

Куди здавати в Києві?

Перелік та координати встановлених у Києві контейнерів для збору небезпечних відходів опубліковано на відповідному сайті. Вони призначені виключно для збору відпрацьованих батарейок, непошкоджених ртутних термометрів та енергоощадних ламп.

Читайте також: Сортування сміття: що про це треба знати

Заступник директора КП Київкомунсервіс В’ячеслав Савицький у коментарі 24 каналу розповів, що наразі у столиці встановлено 139 спеціальних контейнерів для збору небезпечних відходів. На балансі міста всього їх 150, проте інші 11 – так званий "обмінний фонд" на випадок, якщо якийсь із контейнерів зламається і його потрібно буде замінити. Кожен із них поділений на три окремі відділи: для збору батарейок, ламп та термометрів. Всі вони – різні за розміром. На 2019-2021 рік планують додатково придбати ще 300 таких контейнерів.
Київ сміття
У Києві уже встановлено 139 контейнерів для збору небезпечних відходів
За словами В’ячеслава Савицького, відходи з контейнерів вивозять за графіком майже щодня. Проте взимку спостерігається менше накопичення відходів, влітку – значно більше, особливо у центральних районах міста. Так, за добу може збиратися до 300 кг лише батарейок, які становлять 90% усіх зібраних відходів.
Обслуговування контейнерів, збирання та тимчасове зберігання відходів, у тому числі й небезпечних, входить у тарифи на комунальні послуги. Тобто функціонує за рахунок жителів міста.

Де зберігаються небезпечні відходи?

З контейнерів КП Київкомунсервіс усі відходи тимчасово вивозять на склад, який перебуває на балансі підприємства. Як стверджує В’ячеслав Савицький, приміщення розташоване "у безпечній ділянці Києва". Там – режим підвищеної безпеки, територія охороняється.
"Усі відходи зважують на в’їзді, записують у журнал. Жодної батарейки звідти не може бути вивезено", – уточнив Савицький.
Всі зібрані батарейки, яких наразі є понад 50 тонн, перемістять у спеціальні 500-літрові ємності для перевезення за кордон на утилізацію.

Де утилізують?

Якщо говорити про термометри та лампи – на тендерній основі обирають підприємства (в Україні), яким Київкомунсервіс передає такі відходи на утилізацію. Минулого року було зібрано близько 10 тисяч енергоощадних ламп.
Проте в Україні немає підприємств, які б займалися переробкою та утилізацією батарейок. Тому, у випадку з КП Київкомунсервіс, вони перевозяться на спеціально обладнаний склад тимчасового зберігання та чекають, поки їх відправлять за кордон, зокрема в Польщу, для переробки. Савицький говорить, що представники польського заводу уже приїжджали в Україну, проводили переговори щодо того, як здійснити перевезення максимально безпечним і що для цього потрібно. Також вони не проти побудувати схоже підприємство і в Україні, проте наразі це – лише плани.
В’ячеслав Савицький додає, що в Україні досі не здійснювали транскордонного перевезення небезпечних відходів і Київ прагне бути першим у цьому. Так, до кінця 2019 року, з урахуванням всіх технічних та юридичних моментів, система має запрацювати. Планувалося запустити її ще у 2018, проте тоді не знайшлося потрібного фінансування.
Батарейки
В Україні батарейки не утилізують
Савицький пояснює, що ставити в Україні окремі потужності лише для переробки батарейок – нерентабельно. Але якщо це підприємство буде охоплювати ринок споживання не лише батарейок, а й додатково електронних та електричних пристроїв, та буде працювати на кілька великих міст, щоб було достатньо сировини, то це може бути реалізовано. Перевезення відходів за межі України – це не лише дорожче, а й важче оформлювати юридично.
В організації "Батарейки, здавайтеся" пояснюють, що професійна переробка батарейок в Україні зараз неможлива з двох причин:
– в Україні сьогодні збирають у 30 разів менше батарейок, ніж мінімально переробляє завод у Європі, щоб виробництво окупилося;
– у нас немає закону, який зобов’язує виробників батарейок фінансувати їх переробку, такі заводи у світі працюють тільки на дотаціях від виробників.
Єдиний серйозний спосіб переробляти батарейки з України найближчі декілька років — це відправка в Європу, зокрема на заводи Redux у Німеччину та Recupyl в Польщу. Зараз, як вказують у організації "Батарейки, здавайтеся", ми перебуваємо на стадії фінального підписання договорів, у цілому процедура оформлення триватиме 9 місяців. Перші дві фури (40 тонн) батарейок відправлять на переробку (по 1 фурі на кожен завод) орієнтовно наприкінці 2019 року. На складах організації ж накопичено понад 60 тонн батарейок, їх переробка обійдеться у понад три мільйони гривень. Тож наразі батарейки приймають лише у тих компаній, які покривають вартість їх переробки у Європі. 
В Україні наразі дві мережі офіційно підтвердили, що профінансують переробку зібраних ними батарейок – Watsons та Епіцентр.

Як контролюють збирання відходів?

Якщо сировина не відсортована належним чином, процедура обробки стає дорожчою й, відповідно, зменшується рентабельність і окупність проекту. Наразі ж часто потрібно проводити повторне сортування, оскільки у контейнерах для небезпечних відходів опиняються предмети, які такими не є. Або ж люди (навмисно чи з неуважності) плутають урни та, скажімо, викидають батарейки у отвір для ламп. За словами В’ячеслава Савицького, контролювати це важко – потрібно чекати, поки зміниться ставлення українців до цього.
"У нас дуже багато ганебних випадків зараз, коли не тільки руйнують ці контейнери, а, наприклад, де батарейки – викидають залишки їжі, де лампочки – викидають батарейки, де термометри – викидають теж все, що пролізе. Є навіть випадки, коли під'їжджає машина і, зі слів охоронця, зривають контейнери та забирають із собою. На 90% все залежить від свідомості наших співгромадян. Проконтролювати, куди сусід виніс термометр, чи хто чебурек або недопалок закинув у контейнер – нереально. А ставити камери – дорого. Враховуючи те, що у нас контейнери руйнують, то дороге обладнання теж буде у небезпеці. Ми ще до цього маємо прийти, потрібен час. Це – свідомість українців", – зауважив він.
Сміття Київ
Один із розтрощених контейнерів КП Київкомунсервіс

Куди здавати інші небезпечні відходи?

До небезпечних відходів також належать: побутова техніка та електроніка, машинне мастило, ліки, рідка хімія. Їх слід збирати в окремі контейнери з кришками та здавати на утилізацію, яка сьогодні є платною. У загальне сміття викидати в жодному разі не можна. У великих містах України працюють компанії, що надають послуги з утилізації небезпечних відходів, однак важливо перевіряти необхідні дозволи та документи, аби не натрапити на шахраїв. Зокрема, у компаній має бути діюча ліцензія на поводження з небезпечними відходами певного класу. Перелік ліцензованих компаній є на сайті Міністерства екології.
Програма щодо поводження з небезпечними відходами однією з перших запрацювала у Львові – наразі тут існує близько 200 пунктів збору відповідного сміття.
У Києві утилізацією електричного та електронного обладнання займається, зокрема, Центр управління відходами. Кожен пристрій розбирають на компоненти і сортують за видами матеріалів, в середньому 80% з яких іде на вторинну переробку на спеціалізовані підприємства.
Дивіться відео, як відбувається утилізація електроніки:
Вартість послуги залежить від кількох факторів: специфікації, об’єму та місця розташування об’єктів утилізації. Для юридичних осіб утилізація небезпечних відходів платна та є обов’язковою. З населенням підприємство наразі працює на пільгових умовах – техніку приймають безкоштовно, лампи – за зниженою вартістю.
За словами спеціаліста з управління відходами ЦУВ Маріанни Терентьєвої, кількість осіб та компаній, які прагнуть цивілізованої утилізації небезпечних відходів, з кожним роком зростає. Так само збільшується і загальна маса зданих на переробку електронних пристроїв, батарейок та іншого побутового сміття, яке потребує переробки.
Тож наразі в Україні затримка передусім за доступною та зручною інфраструктурою для населення.
Карта забруднення планети
Мапа забруднення планети електронними відходами / WEF19 

Чому небезпечні відходи необхідно утилізувати?

Щороку зі сміттям у землю потрапляє близько 260 тонн сполук марганцю, півтонни ртуті і чверть тонни кадмію. Одна батарейка, як показує дослідження вчених Національного університету "Львівська Політехніка", здатна забруднити 16 квадратних метрів землі – на ній нічого більше не росте. А в Україні 99% всіх батарейок (близько 160 млн штук на рік) все ще безконтрольно викидаються в землю.
За даними звіту, який представили на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, у 2016 році обсяг електронних відходів в усьому світі склав 44,7 мільйона ​​тонн, що дорівнює вазі 4,5 тисячі Ейфелевих веж. У 2018 році він досяг вже 48,5 мільйона тонн. За прогнозами, у 2050 році ця цифра може сягнути 120 мільйонів тонн.
Хоча на електронне сміття припадає лише 2% всіх твердих відходів в світі, воно становить 70% токсичних відходів. Сьогодні лише близько 20% таких відходів належним чином переробляється. Більша ж їх частина опиняється на звалищах, спалюється або нелегально продається і переробляється. Вартість електронних відходів, які людство викидає щороку, оцінюються в 62,5 мільярда доларів.
Сміття
Обсяг електронних відходів у 2016 році / WEF19
https://24tv.ua/punkti_priyomu_batareyok_kiyiv_kudi_vikidati_batareyki_lampi_elektroniku_n1103582

Немає коментарів:

Що робити з ртутними лампами

Що робити з ртутними лампами
Люмінесцентні лампи не можна викидати у смітник, оскільки вони містять ртуть, але спеціальних контейнерів для них немає.
Ртуті у повітрі незабаром може побільшати, оскільки уряд планує зобов'язати підприємства та установи повністю перейти на економічні лампи - люмінесцентні, які й містять у собі ртуть. Економна поки світить, але небезпечна, коли згасне. На лампі є маркування, що її заборонено викидати у смітник. Куди можна викинути такі лампи з’ясувати важко: спецконтенери знайти нереально. Працівники сміттєвозу кажуть, що можна і до звичайного сміття викидати.Проте є приватна фірма, яка збирає лампи на утилізацію. І не безкоштовно - треба сплатити гривню двадцять, щоб здати зіпсовану жарівку, але підприємства зобов’язані це робити, бо їх перевіряє санепідемстанція. Але про цю схему знають не всі. В столиці журналісти ТСН знайшли тільки три фірми з утилізації. І судячи з того, що співробітники обдзвонюють підприємства, щоб знайти нових клієнтів, то утилізують лампи далеко не всі, а тим більше - приватні особи. Докладніше про економні лампи - на відео ТСН.

Як утилізувати лампочки з ртуттю, або Що дорожче екологія або енергозбереження? (відео)

Енергозберігання або екологія? В Україні йде активна промо-кампанія енергозберігаючих ламп – за них агітує особисто прем’єр. Проте що робити з цими лампами після використання – викидати на звичайний смітник їх не можна. Бо містять декілька міліграмів ртуті.
Прибиральниця: “Ну, поки ще не міняли, уже стоять місяців 2, мабуть”.
У цій крамниці біля Центрального ринку енергію зберігають усі: від прибиральниці до керівництва. Постачає фірма, яка має у Харкові власну науково-технічну лабораторію, але виробництво замовляє у Китаї. Тут стверджують: 95 відсотків економічних ламп на ринку України виготовлені саме у Піднебесній. У кожній інструкції чітко сказано: лампа містить 4 міліграми ртуті, викидати не можна, лише здавати до спеціальних пунктів, що мають створити місцеві органи влади.
Тетяна Носова, керівник відділу маркетингу “Максус Україна”: “Усі лампи містять пари ртуті. Абсолютно всі. Це її технологічне... Так, вона містить невелику кількість пари ртуті, у допустимих нормах для даної лампи. Тому ми отримали сертифікат англійський міжнародний. Про те, що вона допустима для використання споживачами”.
Кажуть: обсяги продажів зростають щороку вдвічі. Мова йде про мільйонні продажі. Але що робити, якщо енергозберігаюча лампа розбилася? Медики стверджують: це може бути шкідливо для здоров’я – так само, як і просто викидати їх на смітник. У Європі для таких відходів є спеціальні контейнери.
У Харкові “МедіаПорт” подібних не знайшов. Лише приватні об’яви фірм, і жодної державної, як написано в інструкціях до лампочок.
“Принесіть здайте. Три штуки візьмемо просто так. Тільки не збирайте по всьому місту, добре?”, - відповідають телефоном в одній із таких компаній з утилізації.
Керівники подібних фірм пояснюють: з підприємства, якщо хтось зголоситься подбати про екологію й привезти лампи, візьмуть від гривні до двох за утилізацію однієї – в залежності від кількості. Від пересічних харків’ян, якщо люди самі принесуть їх до офісу, це буде безкоштовно. Проте досі, кажуть, ніхто з мешканців міста не звертався з таким проханням.
Микола Литвиненко, лікар відділу комунальної гігієни обласної СЕС: “Жителі повинні проявити свідомість. Коли у них одна, дві, три лампи, бо купується на квартиру. Вони повинні дізнатися цю адресу, звернутися до цієї структури. Є сайт waste.com.ua – це сайт відходів. Там відкривається і в пошукачі і знаходите будь-яку організацію”.
Та що робити людям, які не мають доступу до мережі інтернет? Нічого... СЕС навіть не може відстежити випадки, скільки лампочок зі ртуттю викидають харків’яни. На території регіону спеціалізованих підприємств з утилізації відходів, що містять ртуть, немає. Фірми, що дають об’яви та приймають лампочки. возять їх до Луганської області на ртутний комбінат.
Проте якщо мова йде про підприємство, що використовує енергозберігаючі лампи, й викидає ті на смітник, санстанція може навіть виписати штраф. Приблизно 23 гривні за одну штуку.
Адреса новини: http://ukr.mediaport.ua/city/14020
Автор: Марія Малевська, Ксенія Рябоволова